Підніму я бокал І врочисто, і дзвінко. В твою честь цей бокал, Найчарівніша жінко! І напій весь до дна, Щоб до краплі – п’ю стрімко. Все ти маєш сповна, Найчарівніша жінко. З книги прози життя Перекинеш сторінку. Залиши відчуття, Що ти все-таки жінка. Втім бажаю добра І терпіння святого. Лиш про долю, що зла, Не скажу я нічого.